ПСИХ, а, ч., фам. Психічно неврівноважена людина. — Якщо вона не шизофренічка, то просто — псих! (Донч., V, 1957, 229); Куля одразу ж прошила пілотку. — Якийсь псих! — буркнув Микола. — Хіба одразу не видно, що показую [опудало]? (Ю. Янов., І, 1954, 98).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 373.