ПРІАПІ́ЧНИЙ, а, е.

1. міф. Стос. до Пріапа (бога садів, полів і творчих сил природи, покровителя чуттєвих насолод) чи свята на його честь. Пріапічний культ.

2. перен., заст. Хтивий, сластолюбний.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 108.