ПРЯ́ХА, и, ж. Те саме, що пря́ля. Добра пряха й на скіпку напряде (Укр.. присл.., 1963, 95); Кобзар ушкварив: «А мій батько орандар, Чоботар; Моя мати пряха Та сваха..» (Шевч., І, 1951, 140).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 371.

Пряха, хи, ж. Прядильница. Грин. III. 376. І швачка, і прачка, і пряха. Мил. 27. Моя мати пряха. Шевч. 301. Ум. Пряшечка. Мил. 217. Моя дочко, моя пряшечко, пряди на рушники. Г. Барв. 54.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 495.