ПРЯ́СЛО¹, а, с. Металеве, глиняне, шиферне, скляне і т. ін. кільце, що надягається на веретено для надання йому ваги. У насипу кургану знаходилися фрагменти кераміки — кремінні відщепки та глиняні прясла (Археол., II, 1948, 63); Наречений, чорнявий Мірчо, Веретенце скував Вояні, Дарував золоте їй прясло (Перв., З глибини, 1956, 175).

ПРЯ́СЛО², а, с., діал. Частина огорожі.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 371.

Прясло, ла, с. Часть плетня между двумя кольями. Шух. І. 75.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 495.