ПРЯ́НИЧНИК, а, ч., спец. Той, хто пече або продає пряники.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 370.