ПРЯМЕ́НЬКО. Присл. до пряме́нький. Голову.. задравши, Пряменько витягнувсь [хлопець] та й скочив через тин (Греб., І, 1957, 80); Почала [Параска] їх [подушки] складати: спідню — пряменько положила, верхню — навскосяк угору підвела (Мирний, IV, 1955, 355).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 366.