ПРЯДИ́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, який виготовляє пряжу. Прядильник бачить у веретені тільки засіб, яким він пряде, в льоні — тільки предмет, який вік пряде (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 184).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 365.