ПРУТО́К, тка́, ч. Зменш.-пестл. до прут. От панотець читати вчить: З прутків вербових укладають Здорові букви на піску (Фр., X, 1954, 279); Решітки — це похилі рами з поздовжніми металевими прутками, установленими на віддалі 15-20 мм один від одного (Довідник сіль. будівельника, 1956, 356); Швидко-шпарко перебирали її пальчики якісь прутки, з-під котрих випливала дірчава стежечка, далі — кружало, далі знову стежечка (Мирний, III, 1954, 156).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 363.