ПРУТИ́НКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до прути́на. Андрій міряє прутинкою товщину стіни (Ю. Янов., IV, 1959, 14).

2. розм. Елемент прутика (у 2 знач.). На голку набирають по три, чотири або п’ять ниток і вкручують їх в окремі снопики — прутинки (Укр. нар. худ. вишив., 1958, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 363.