ПРУЖКИ́Й, а́, е́, розм., рідко. Те саме, що пру́жни́й. Турок починає куняти.., похитуючись на пружкому сидінні (Ю. Янов., IV, 1959, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 361.