ПРУ́ЖИТИСЯ, иться, недок. Чинити опір тискові; бути пружним. — Ану, дівко, лови! — і кудлатий жонглер.. жбурив глядачам кілька барвистих опук, які так дивно пружилися в руках (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 190); * Образно. Була [Марія] тривожна ще, а десь на самім дні в грудях уже пружилась радість (Головко, II, 1957, 118).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 361.