ПРУЖИ́СТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що пружи́нистий. Ти [Україна] вся була — пружиста тетива, Натягнена до краю, до відмови (Рильський, Поеми, 1957, 289); Масно вилискували пружисті м’язи линвоходи [канатохідця], мовби він був череп’яний, полив’яний (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 172).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 361.