ПРУ́ДКІСТЬ, кості, ж. Якість і властивість за знач. прудки́й. [Іфігенія:] Завжди Ахіллес Вінці за прудкість брав (Л. Укр., І, 1951, 161); Кур’єр з несподіваною для нього прудкістю вилетів з кабінету (Головко, II, 1957, 552); Усе менша їй плата була, затим, що вона усе старіла, слабіла, все більш тратила міць і прудкість (Вовчок, І, 1955, 314); Одного разу.. мені довелося випробувати прудкість своїх ніг (Кир., Вибр., 1960, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 360.