ПРУДКОНО́ГИЙ, а, е. Який має прудкі ноги. В бору плодились кабани. Ведмідь і сарна прудконога (Щог., Поезії, 1958, 359); Прудконога Женя вихором влетіла в кімнату (Хижняк, Тамара, 1959, 12); Телемах тим часом з своїх уже вийшов покоїв.. Услід йому бігли два пси прудконогі (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 290); * Образно. Через гори, ліси і лощини, у жару, сніговій і мороз по сталевих шляхах Батьківщини прудконогий біжить паровоз (Уп., Вітчизна миру, 1951, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 360.