ПРУД, у, ч., діал. Швидка течія води, ріки. Там, де вода прудко йде — ото й пруд (Сл. Гр.); Бистрий пруд води в миг ока поніс дарабу під скалу Сокільської гори і вдарив нею о скалу (Н.-Лев., VI, 1966, 419).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 359.

Пруд, ду, м. Быстрое теченіе воды. Там, де вода прудко йде, — ото й пруд. Черниг. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 493.