ПРОЇ́ЗД, у, ч.
1. Дія за знач. прої́хати, проїжджа́ти 1, проїзди́ти. Все забавляло, тішило і радувало Івана. Забавляла його візницька служба, а особливо часті проїзди по многолюдних містових вулицях (Фр., III, 1950, 145); Багато з них [хлопців], не маючи грошей на проїзд, забилися сюди пішки (С. Ол., З книги життя, 1969, 40); Спеціальним указом експедиції забезпечувався якомога швидший проїзд з Петербурга через Сибір на Камчатку (Видатні вітч. географи.., 1954, 22); Новосельський вийшов на вулицю, тепер відкриту для вільного проїзду через центр станиці автомашин, гармат, танків (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 257); То був справник, слідователь [слідчий], стряпчий. Кріпаки при їх проїзді, низько схиляючи голови, здоровкалися (Мирний, IV, 1955, 195); По боках арки — два постаменти, вкриті парчею; там стоятимуть двоє дівчат і триматимуть довгу гірлянду трояндову, щоб у момент проїзду князя кинути ту гірлянду до коляски (Хотк., І, 1966, 104).
2. Місце, яким проїжджають куди-небудь. Багіров кидався в різні боки, шукаючи кращого проїзду. Скрізь було однаково. Лише в одному місці він натрапив на польову більш-менш тверду доріжку між виноградниками (Гончар, III, 1959, 223); Для пожежної безпеки зона зберігання автомобілів повинна мати кілька воріт, які вільно відчиняються, проїзди і проходи не можна захаращувати (Підручник шофера.., 1960, 292); // Невелика вулиця, що з’єднує дві інші вулиці; провулок. Зовсім поблизу, тільки через проїзд, одначе за подвійними мурами.. в бастіоні ще петровських часів, — авіатори, мотористи й техніки обслуги.. долали свої солдатські нічниці піснею (Смолич, Мир.., 1958, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 190.