ПРОЇЖДЖА́ЧИЙ, чого, ч., заст. Проїжджаючий (у 2 знач.). Перехожий, проїжджачий — що їх там на шляху не кидалося в вічі, ніхто мене не зайняв (Вовчок, І, 1955, 13); Тут обідало все село, обідали прохожі, проїжджачі; старці насходились з усієї околиці… (Н.-Лев., III, 1956, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 189.