ПРОЇДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОЇ́СТИ, ї́м, їси́, док., перех.
1. Споживаючи що-небудь як їжу, робити у ньому отвір; // Робити у чомусь отвір, прокушуючи, прогризаючи, прокльовуючи (про комах, птахів і т. ін.). Проїв [вовк] дірку у бичка, з середини все виїв, а туди горобців напустив (Укр. дит. фольк., 1962, 113); // перен. Просочуючись крізь що-небудь або роз’їдаючи щось, утворювати отвори, дірки. Панич на дикі їде влови, І вже чепрак його шовковий Гризучий проїдає піт (Рильський, II, 1956, 60); Хоч по капельці дощик крапа на камінь, а таки проїсть його (Кв.-Осн., II, 1956, 467); Міцні залізні штаби.. іржа проїла (Мирний, IV, 1955, 16); // Завдавати ран. Шнури, котрії йому тіло проїли, не пускали його ані до життя, ані до смерті! (Фр., VIII, 1952, 190); // перен. Мучити, не давати спокою. Мовчав і опришок — і якась.. туга проїдала йому душу в сю хвилю (Хотк., II, 1966, 205).
◊ Зу́би прої́сти див. зуб; Проїда́ти по́глядом (очи́ма) кого — те саме, що Прони́зувати очи́ма (див. о́ко1). — Ти де, парубче, був уночі? — проїдає Романа поглядом Салоган (Стельмах, І, 1962, 463).
2. розм. Витрачати на харчування, прожиття (перев. гроші). Пріська оселилась на квартирі, проїдала припасені гроші, а підхожого місця не траплялося (Л. Янов., І, 1959, 140); Дома нещастя застанеш: Буйних мужів, що усі пожитки твої проїдають, Сватають вірну дружину твою, їй дарунки підносять (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 194); Він вже проїв ті гроші, що тітка одписала (Коцюб., І, 1955, 303); Тепер куркульня зашипить по селу; злидням тільки дай землю, а завтра вони розтринькають її, проміняють, проїдять, проп’ють (Стельмах, II, 1962, 240).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 188.