ПРОЯЗИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм., заст. Розголосити. Проязичили, що в його єсть така книжка (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 357.

Проязичити, чу, чиш, гл. Разгласить, разболтать. Проязичили, що в його єсть така книжка. Харьк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 493.