ПРОЯ́ВНИК, а, ч., фот. Водяний розчин хімічних речовин, що їх застосовують у фотографії і кіновиробництві для перетворення прихованого зображення на плівці, пластинці, папері і т. ін. на видиме. Для проявлення користуються проявними розчинами, або проявниками (Довідник фот., 1959, 111); — Я залишив пластинку в проявнику. Ой, горе, мабуть, перепроявив більше, ніж треба… (Донч., II, 1956, 324).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 357.