ПРОЩА́ННЯЧКО, а, с. Пестл. до проща́ння. [Савка:] Почнеться оте вечірнє стояннячко.., а світовеє прощаннячко, то й зовсім задурить воно [дівча] собі голову (Вас., III, 1960, 62).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 354.