Прошкепитися, плюся, пишся, гл. = Прошпетитися. Був потім становим, да якось і прошкепився. О. 1862. VI. 61.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 491.