ПРОШКАНДИБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм.
1. Пройти, шкандибаючи. Якась маленька постать, важко спираючись на паличку, прошкандибала до хвіртки (Собко, Скеля.., 1961, 150); Журба прошкандибав до стільця і миттю взув і другий чобіт (Епік, Тв., 1958, 555).
2. Шкандибати якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 351.