ПРОШИБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОШИБИ́ТИ, бу́, бе́ш; мин. ч. проши́б, ла, ло; док., перех., діал. Пронизувати. Вогкість прошибала всякого, аж до самих костей (Март., Тв., 1954, 424); — То ви вже попрощалися? — спитала дівчина і аж прошибала мене очима, з цікавості (Коб., III, 1956, 77).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 350.