ПРОШАРУДІ́ТИ, джу́, ди́ш, док.

1. Видати або викликати шарудіння. Прошарудів очерет.

2. Пройти, просунутися з шарудінням. Босі ноги ледве чутно прошаруділи по долівці (Донч., VI, 1957, 80).

3. Шарудіти якийсь час.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 350.