ПРОШАМКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., перех., розм. Те саме, що проша́мкати. — Чи ти не знайдеш відра, чоловіче? — здивовано прошамкотіла в мене за плечима старенька (Збан., Любов, 1957, 70).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 349.