ПРОША́МКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Сказати, шамкаючи. — Візьміть з наших напасників добру ціну, — прошамкав по-старечому сивий кобзар (Стар., Облога.., 1961, 10); — За зябра, треба було його [сома] за зябра, — прошамкав дід Оверко (Донч., VI, 1957, 89).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 349.