Прочіл, чола, прочо́лок, лка, м.

1) Передняя часть (хаты). Вх. Зн. 57.

2) Вершина горы. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 490.