ПРОЧХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Чхаючи, позбавитися неприємного відчуття в носоглотці. Понюхав [маляр] кабаки, прочхавсь, протер очі полою (Кв.-Осн., II, 1956, 7); Найгірше було низькорослому бійцеві. Йому особливо часто випадало сьорбати набігаючу хвилю і, прочхавшись, він голосно чортихався (Гончар, Новели, 1954, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 349.