ПРОЧИ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прочи́стити. — Як це могло статись? — роздумував Черниш, неквапом збираючи прочищений пістолет (Гончар, III, 1959, 130); Попід уликами вилися прочищені стежки (Н.-Лев., II, 1956, 262); Від веранди в глиб саду вела старанно прочищена і витоптана стежка (Збан., Переджнив’я, 1955, 62); Перед полуднем широкий, чотирикутний майдан, на якому крутилося дві сотні козаків, був уже прочищений (Мак., Вибр., 1956, 441).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 347.