ПРОЧИЩА́ТИСЯ, а́ється, недок., ПРОЧИ́СТИТИСЯ, иться, док.
1. Ставати чистим, вільним від чого-небудь. Випийте кубочок меду, то горло й прочиститься (Сл. Гр.); Сльота припинилася, небо прочистилося, лиш час до часу налітали ще хмари невеличкі (Март., Тв., 1954, 434).
2. тільки недок. Пас. до прочища́ти. До збирання насінні ділянки [арахісу] обов’язково прочищаються від сторонніх, нетипових для даного сорту рослин (Ол. та ефір. культ., 1956, 212).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 347.