ПРОЧИ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прочита́ти. Ватажки.. гуртка іноді прибирали собі назви найулюбленіших школярами героїв з прочитаних романів і повістей (Вас., І, 1959, 150); Якось на уроці рідної мови він викликав мене розповісти прочитаний дома твір (Сміл., Сашко, 1954, 31); — Можу вам прочитати виписку з наказу по армії, який був прочитаний по всіх частинах (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1959, 483); Фотографії, зроблені радянськими космонавтами за межами земної атмосфери, вперше прочитані вченими-метеорологами (Рад. Укр., 8.I 1965, 1); // у знач. ім. прочи́тане, ного, с. Те, що хтось прочитав. Любить він читати про якісь пригоди й героїчні вчинки відважних людей, а тоді довго передумує прочитане (Донч., І, 1956, 53); Був [дід] письменний по-церковному і в неділю любив урочисто читати псалтир. Ні дід, ні ми не розуміли прочитаного, і це завжди хвилювало нас, як дивна таємниця (Довж., Зач. Десна, 1957, 462); // прочи́тано, безос. присудк. сл. Для учасників семінару було прочитано лекції кваліфікованими лекторами з Москви і Києва (Наука.., 7, 1960, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 346.