ПРОЧА́НИН, а, ч., заст. Богомолець, паломник. Я бачила квітку — з святої землі Побожні прочани до нас занесли (Дн. Чайка, Тв., 1960, 328); Почаївський шлях… Скільки хресних походів пройшло цим шляхом, скільки прочан з близьких і далеких сторін кривавили собі ноги об.. каміння! (Мельн., Коли кров.., 1960, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 345.