ПРОЦИ́НДРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОЦИ́НДРИТИ, рю, риш, док., перех., фам. Витрачати на що-небудь марно (звичайно гроші, майно). — Хіба йому потрібна така дружина, як я? Йому потрібна доярка,.. а не оранжерейна дівиця, яка стежить за модами і проциндрює свою платню на театральні білети (Добр., Тече річка.., 1961, 148); Я думав: «Що тут робить на світі?» Взяв та й проциндрив гарненько ті гроші, що треба було заплатить за аркуш надрукованого паперу (Шевч., І, 1963, 143); Спочатку її доглядала баба, яка записалася сироті в далекі родички й геть проциндрила все її добро (Ю. Янов., Мир, 1956, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 344.