ПРОЦВИ́НДРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОЦВИ́НДРИТИ, рю, риш, док., перех., фам. Те саме, що проци́ндрювати. Так він-то.., чуючи про все, як той |Тимоха] п’є, гуляє, гроші процвиндрює,.. старому Макусі й розказав (Кв.-Осн., II, 1956, 257); [Павленко:] Краще нехай вірші пише [хлопець], ніж батьківські гроші процвиндрює (Крот., Вибр., 1959, 472); [Секлита:] Я знала небіжчика. О, в нього водилася копійчина, якщо не процвиндрили! (Стар., Вибр., 1959, 621); Демидів дід мав землю, мав кріпаків. Усе те він процвиндрив, прогуляв у божевільних оргіях (Гр., II, 1963, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 342.