ПРОХОЛО́ДНО. Присл. до прохоло́дний; // у знач. присудк. сл. Хата як квітник. Чисто, ясно, прохолодно (Барв., Опов.., 1902, 122); Вершники поїхали лісом. Тут було прохолодно (Тют., Вир, 1964, 336).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 341.

Прохолодно нар. Прохладно. Ідіть сюди, тут прохолодно. Н. Вол. у. Хата, як квітник: чисто, ясно, прохолодно. Г. Барв. 122.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 489.