ПРОХМЕЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПРОХМЕЛИ́ТИСЯ, лю́ся, ли́шся, док. Те саме, що витвере́жуватися. Піду до коршомки [корчми], та й нап’юся; Піду в вишневий сад — прохмелюся (Чуб., V, 1874, 51); * Образно. Сагайда, поступово прохмеляючись після міцних.. вражень, нещадно хрущав своїми новими чобітьми по дрібному камінню (Гончар, III, 1959, 335).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 337.

Прохмелятися, ля́юся, єшся, сов. в. прохмели́тися, лю́ся, ли́шся, гл. Протрезвляться, протрезвиться. Піду до коршомки, та й нап’юся, піду в вишневий сад, прохмелюся. Чуб. V. 51. Прохмелились вони да й думають: «Ой Боже мій, що ж це ми наробили? ми ж нагуляли не на 30, не на 50 карбованців». Чуб. II. 33.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 488.