ПРОХА́ЧКА, и, ж. Жін. до проха́ч. Вона прибула сюди [до дитячого будинку] — не прохачка, а.. мати, приїхала забрати свою дитину (Донч., VI, 1957, 319); — Якби не панотець, то я, мабуть, й досі б поневірялась в прохачках та тинялась з торбами по монастирях (Н.-Лев., IV, 1956, 279).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 336.