ПРОХА́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до проха́ч. Кміта почвалав ніби старечою ходою, спираючись на прохацький костур (Н.-Лев., IV, 1956, 307).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 336.