ПРОТЯ́ЖЛИВИЙ, а, е, розм. Те саме, що протя́жний. Він лежав навзнак, і важке протяжливе хрипіння виривалося з його грудей (Хотк., І, 1966, 130); Хто ж це так гарно виводить? Пісня старовинна і по-дідівському протяжлива, а голос молодий (Вол., Дні.., 1958, 81).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 330.