ПРОТЯ́ЖКА, и, ж. Багаторізцевий інструмент, яким обробляють наскрізні отвори або зовнішні поверхні заготовок, зрізуючи широкі й тонкі шари металу. Інструменти високої точності, такі, як протяжки,.. мають центрові отвори з запобіжним конусом або запобіжною виточкою (Технол. різального інстр., 1959, 96).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 330.