ПРОТЯ́ГЛИЙ, а, е. Те саме, що протя́жний. Струни інструмента видали протяглий, жалісний голос, немов тихий зойк (Фр., VI, 1951, 179); Від світанку до темної ночі бриніли пісні — протяглі пісні безмежного степу (Тулуб, В степу.., 1964, 358); Протяглий гул моторів зачувся в почорнілому небі (Перв., Дикий мед, 1963, 366).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 330.