ПРОТУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., рідко. Те саме, що проту́ркати. Протурчала горлиця.

◊ Протурча́ти ву́ха кому — те саме, що Проту́ркати ву́ха (див. ву́хо). — Не треба його дратувати. І так протурчали йому вуха всякими вигадками (Головко, І, 1957, 411).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 328.

Протурчати, чу, чиш, гл.

1) = Протуркотати.

2) — голову, уха. Намозолить уши, твердя постоянно одно и то-же. Ти вже мені сими молодощами й голову протурчав. Г. Барв. 497.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 486.