ПРОТРУ́ЮВАЧ, а, ч., с. г.

1. Робітник, фахівець, який протруює зерно, насіння.

2. Те саме, що протру́йник.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 327.