ПРОТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОТРУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док., перех.

1. розм. Струшуючи, очищати від пилу, сміття і т. ін. Протрушувати килим.

2. тільки док., також без додатка. Трусити якийсь час.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 327.