ПРОТРУ́ХЛИЙ, а, е, розм. Який протрухнув; трухлявий. Він з тріском розчинив протрухлі двері (Стельмах, І, 1962, 86).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 327.