ПРОТРИ́НЬКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОТРИ́НЬКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Витрачати, тратити марно, нерозумно (гроші, майно); марнотратити. Батько може увесь вік не доїдав, не досипляв та копієчку до копієчки складав, а син швиденько усе протринькав (Сл. Гр.); * Образно. — Протринькали ви її [Річ Посполиту] у карти, пани-шляхтичі! (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 531).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 326.