Про УКРЛІТ.ORG

проточений

ПРОТО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проточи́ти. Широкий рот, обрамований короткою борідкою, та ніздрі широкого носа зачорніли, неначе нори, проточені кротами та мишами серед глухої кропиви (Н.-Лев., IV, 1956, 42); Блиснув [Карпо] сірими очима, і різкі півкола вій пурхнули вгору, аж торкнувшись широких, з прогалинками, наче проточених чимсь, брів (Стельмах, II, 1962, 365).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 325.

вгору