ПРОТОРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех. Док. до торува́ти. * Образно. — Поки я жив — живе надія: Я проторую шлях в Берлін! (Криж., Гори.., 1946, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 325.