ПРОТО́ПТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРОТОПТА́ТИСЯ, топчу́ся, то́пчешся, док.

1. Утворюватися від ходіння, топтання (про стежку, дорогу, слід і т. ін.).

2. розм. Протиратися від довгого носіння (перев. про взуття). Чобіт мі ся протоптав, пальчики мі видно (Коломийки, 1969, 128).

3. тільки док., розм. Топтатися (у 1-3 знач.) якийсь час.

4. тільки недок. Пас. до прото́птувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 325.